Тепер ми нагадували сіамські близнята.
Три секунди страху
На висоті 4 тисяч метрів в салоні зажевріли плафони і той, що випускає відкинув прозорі двері догори. Разом з вітром в салон увірвався жах від неминучості того, що зараз повинне відбутися. Долоні стали вологими, а м’язи окам’яніли.
По команді інструктора я підібгав ноги. У наступну мить я зрозумів, що нас вже ніщо не тримає. Сильний потік повітря увірвався в ніздрі. Ми летіли до землі - назустріч загибелі.
Відчуття тваринного страху тривало секунди три. Потім його змінила цікавість. Я лежав на пружному потоці повітря, не помічаючи за спиною інструктора, і поки був живий. За якісь миті я звик до нового стану, але тут мене смикнуло з такою силою, що з грудей вирвався звіриний рик.
Як потім з’ясувалося, динамічний удар неймовірної сили при розкритті парашута виявився несподіваним і для …
Кайф божевільних →


